Марині Полях 37 років, вона проживає та працює у Дніпрі. Її життя кардинально змінилося після трагічних подій, пов’язаних з домашнім насильством і бездіяльністю правоохоронних органів. В результаті чергового нападу Марина була змушена захищатися, що призвело до загибелі нападника. Їй пощастило вижити, але прокуратура висунула проти неї звинувачення у навмисному вбивстві, і протягом останніх трьох років справа перебуває на розгляді в суді.
Марина – майбутня тренерка груп підтримки “рівний-рівному”. Наразі вона проходить навчання в рамках проєкту Norwegian People`s Aid від фахівчинь ГО “Форпост”, аби допомагати іншим постраждалим від ГЗН. Вона погодилася поділитися своєю історією та досвідом, розповідаючи про труднощі, які продовжує долати, та підтримку, яку вона хоче надавати іншим.
Марина розповіла, що пережила надзвичайно важку ситуацію, особливо на початку, коли її не підтримала родина. Єдиним, хто підтримував її в сім’ї, був батько, хоча й він боявся її цивільного чоловіка. «Я просила його уникати конфліктів, бо знала, наскільки небезпечним був мій цивільний чоловік. Його боялася не тільки я, але й інші люди» — поділилася вона.
Після численних звернень до правоохоронних органів і соціальних структур, Марина не отримала необхідної допомоги. Вона розповіла, що поліцейські приїздили, складали протоколи, вилучали ножі, які її цивільний чоловік використовував під час погроз.
«Правоохоронці забирали його на три години, пояснюючи, що за законодавством більше нічого зробити не можуть. Я приносила відео- та фото докази, що він порушує заборонні приписи, загрожує мені та моїй сім’ї. Але дільничний жодного разу не приїхав за місцем проживання, інші структури також не вжили жодних дієвих заходів», — пояснила Марина.
За її словами, соціальні служби знали про ситуацію, але вони посилалися на формальності, аргументуючи свою бездіяльність заявою Марини, що допомога їй не потрібна. Насправді ситуація була інакша, адже з нею мешкала неповнолітня донька від першого шлюбу, якій на той момент було 14 років.
У житті Марини важливу роль відіграла підтримка громадських організацій та правозахисників. Вона зазначила, що пройшла складний і тривалий шлях відновлення та самопізнання.
«Було неймовірно важко, але мені допомагала команда психологів з благодійних та громадських організацій. Протягом року після трагічного випадку я працювала з психологом, відвідувала групи підтримки. Від початку супроводом моєї справи опікується громадська мережа протидії домашньому насильству «Пані Патронеса», нині – ГО «МАРТІН-клуб»», — згадує вона.
Марина поділилася, що робота з фахівцями надала їй розуміння, що вона не одна. За її словами, ця підтримка стала її джерелом сили. Вона вірить у свою місію допомагати постраждалим від ГЗН та домашнього насильства.
«Люди говорять, що я сильна, адже не кожен може продовжувати боротися всупереч усьому. Було дуже страшно, але я усвідомлювала, що можу не вижити будь-якої миті. Бог розпорядився інакше, і я відчуваю, що моя місія ще не завершена», — резюмувала Марина.
Зараз вона вмотивована допомагати тим, хто потребує підтримки та захисту.
Законодавчий контекст:
Як відомо, 11 січня 2019 року в Україні набула чинності стаття 126-1 Кримінального кодексу, яка криміналізує домашнє насильство, описуючи його як “умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства, що призводить до фізичних або психологічних страждань”. Проте у випадку Марини працівники поліції складали протоколи, посилаючись на статтю 173 Адміністративного кодексу, яка визначає домашнє насильство як “насильство, що не спричинило тілесних ушкоджень”.
Сьогодні:
Історія Марини – важливе свідчення проблеми належного реагування на домашнє насильство, дієвості нових вимог законодавства, ефективності роботи правоохоронців та відповідальності за неналежне виконання службових обов’язків. Справа затягнулася на роки, а вирішальне судове засідання переноситься через перебої в електропостачанні та повітряні тривоги. Очікується, що фінальне слухання відбудеться у вересні. Однак зараз Марина продовжує жити в ситуації невизначеності, ставлячи питання: коли настане правосуддя?
Проєкт реалізується у партнерстві з Norwegian People`s Aid та за підтримки муніципалітету Вестланд (Норвегія).
