Що таке психологічні тортури?

Зазвичай, досить очевидним є розуміння фізичних тортур, але стосовно психологічних тортур усе не настільки однозначно. Тож інколи людям, які зазнали катувань, чи їхнім близьким буває складно зрозуміти, що саме відбулось. Це заважає звернутись за допомогою, як психологічною, так і юридичною, що ускладнює реабілітацію постраждалого та його повернення до «нормального» щоденного життя.

Що ми взагалі можемо розуміти під тортурами? Відповідно до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (прийнята 10 грудня 1984 р.), “катування” означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисно заподіюється сильний біль або страждання, фізичне або психологічне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого характеру, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні особи, чи з їхнього підбурювання, чи з їхнього відома або мовчазної згоди.

Психологічні тортури не є «легкою» формою тортур, це міф. Наслідки для здоров’я, спричинені ними, можуть бути дуже тяжкими. Але їх буває непросто розпізнати з кількох причин. По-перше, оцінка психологічних тортур індивідуальна: одні й ті ж дії можуть бути тортурами для однієї людини і не бути такими для іншої. По-друге, одні й ті ж дії можуть бути тортурами чи не тортурами в залежності від їхньої сукупності, обставин або умов. По-третє, виявлення психологічних тортур, за винятком найбільш жорстоких і очевидних, у більшості випадків вимагає участі фахівців-психологів. Спираючись на побутові знання і життєвий досвід, не можна достовірно визначити «достатність» ступеня жорстокості та наслідки для особистості того чи іншого впливу.

Що «роблять» психологічні тортури:

  • створюють загрозу безпеці, викликають страхи, тривоги, фобії і т. д. Наприклад, залякування повторенням насильства, імітація страти, демонстрація наміру помістити людину в середу зі страшними тваринами, комахами, інфекційними захворюваннями і т. д.;
  • спрямовані на руйнування самовизначення і на встановлення відносин домінування і підпорядкування. Це, зокрема, довільність надання доступу до особистих речей, постільної білизни, одягу, опалення; створення непередбачуваного середовища з порушеннями графіка прийому їжі, сну, допитів тощо; нав’язування нелогічних і абсурдних правил поведінки, неможливого вибору;
  • пов’язані з руйнуванням гідності людини та її особистості. Це постійне аудіовізуальне спостереження, тримання у клітці, систематичні приниження, глузування, публічне очорнення, порушення культурних або сексуальних табу та ін.;
  • перешкоджають орієнтації в навколишньому середовищі, що являє собою сенсорну маніпуляцію (припинення усного спілкування з жертвою, повна звукоізоляція приміщення, використання капюшона, шор, масок або, навпаки, гіперстимуляція – гучний звук, яскраве світло, неприємні запахи та інший вплив нижче порогу фізичного болю);
  • мають на меті розрив соціальних і емоційних контактів і створення умов для ізоляції, відчуження, зради. Сюди відносяться: одиночне ув’язнення, тримання під вартою без зв’язку із зовнішнім світом (з лікарями, адвокатами, родичами), навмисна мовна, культурна або релігійна ізоляція усередині групи ув’язнених, заохочення цькування і знущань у відношенні конкретної особи або групи осіб тощо;
  • спрямовані проти колективної довіри, формують інституційні свавілля і переслідування. Це форми довільного затримання, такі як насильницьке зникнення (без інформування кого-небудь про затримання і при невизнанні факту затримання), тривале затримання, жорстоке і явно невідповідне покарання;
  • створюють болісні обставини і сприяють накопиченню стресових факторів. Наприклад, сукупність регулярних образ і принижень, постійне залякування, спостереження, систематична відмова у правосудді, погрози.

Якими ж можуть бути наслідки тортур для людини? Людина, що зазнає тортур, перетворюється на жертву. Вона втрачає відчуття внутрішньої цілісності, приватності та інтимності. Такий досвід призводить до психічних змін та колапсу, з’являється відчуття дезорієнтації ідентичності та деперсоналізації, а також страху втрати свого «я».

Внаслідок катувань постраждалий впадає в дуже регресивну позицію та використовує незрілі захисні механізми, які можуть допомагати вижити під час катування, але згодом заважають адаптації та адекватному функціонуванню людини.

Тортури руйнують базову довіру людини і віддаляють її від інших людей. Катування впливає на образ себе, самооцінку, ідентичність того, хто пережив його. Людина може відчувати не лише ганьбу, а й власне руйнування, відчуття того, що вона не є гідною людиною.

Мета тортур — зруйнувати ідентичність, ядро особистості, роблячи жертву, а згодом її дітей та онуків неспроможними проживати «нормальне» щоденне життя. Тортури не лише завдають шкоди тому, хто вижив, але й впливають на наступні покоління у вигляді трансгенераційної травми.

Найбільш суттєвими симптомами серед жертв тортур виділяють: розлади сну, жахіття, афективну симптоматику (хронічна тривога, депресія тощо), когнітивні погіршення/ослаблення (амнезія, порушення уваги), характерологічні зміни особистості та ідентичності.

Людина, що зазнала катувань, потребує комплексної реабілітації. Тож, якщо ви чи ваші близькі пережили тортури, важливо звернутись за допомогою до фахівців.

Анна Сокур, психотерапевтка Центру психічного здоров’я та травматерапії «Форпост-HELP».

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *