ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ З ВЕТЕРАНАМИ
ТА УЧАСНИКАМИ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ І ЧЛЕНАМИ ЇХНІХ СІМЕЙ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СПІВРОБІТНИКІВ ОРГАНІВ
ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ (у запитаннях та відповідях)
м. Дніпро, 2017 рік
Метою розробки методичних рекомендацій є систематизація інформації
про організаційно-правові засади та психологічні особливості роботи з ветеранами
та учасниками АТО, а також членами їхніх сімей. Зроблена спроба узагальнити
основні принципи, методи та правові форми роботи з ветеранами та
учасниками АТО, а також членами їхніх сімей.
Методичні рекомендації розроблені експертами ГО «Правозахисна група
«СІЧ» в рамках проекту «Правова підтримка ветеранів та учасників антитерористичної
операції і членів їхніх сімей в Дніпропетровській області» за підтримки
Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не
обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
Supported by the Democracy Grants Program of the U.S. Embassy in
Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position
of the U.S. Government.
Висловлюємо щиру подяку фахівцям ГО «Форпост» за участь у підготовці методичних
рекомендацій стосовно психологічних аспектів роботи з ветеранами
та учасниками АТО, а також членами їх сімей.
Сподіваємось, що підготовлена нашим фахівцями інформація стане Вам у нагоді.
Щиро ваші,
команда ГО «Правозахисна Група «СІЧ»
Над розробкою працювали: Віктор ФІЛАТОВ, Наталія ШАПОШНИК, Юлія ГОНЧАР,
Дмитро РЕВА, Наталія КОЖИНА, Олена ПРИЗ, Ксенія ОНИЩЕНКО.
Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РОБОТИ З ВЕТЕРАНАМИ
ТА УЧАСНИКАМИ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ, А ТАКОЖ ЧЛЕНАМИ
ЇХНІХ СІМЕЙ
1. Які форми та методи повинні використовуватися у роботі з
ветеранами та учасниками АТО, а також членами їхніх сімей?
2. Які основні чинники впливають на ефективність роботи з ветеранами
та учасниками АТО, а також членами їхніх сімей?
3. Які основні проблеми законодавчого регулювання статусу ветеранів
та учасників АТО, а також членів їхніх сімей?
4. Яким чином органам виконавчої влади покращити рівень
взаємодії з представниками громадськості, зокрема з учасниками
антитерористичної операції та членами їхніх сімей?
5. Які можливості щодо залучення громадськості до вирішення проблем
учасників АТО та членів їхніх сімей мають об’єднані територіальні громади?
6. Що можуть зробити самі державні службовці для того, щоб вплинути
на правові колізії та недосконалість законодавства і підзаконних актів?
РОЗДІЛ ІІ. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ З ВЕТЕРАНАМИ ТА
УЧАСНИКАМИ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ, А ТАКОЖ ЧЛЕНАМИ ЇХНІХ СІМЕЙ
1. Загострене почуття справедливості, стресові розлади та ПТСР – що
потрібно враховувати працівникам державних установ при взаємодії з
учасниками та учасницями АТО?
2. Які проблеми у взаємодії з учасником/учасницею АТО можуть
виникнути. Що можна зробити?
3. Що робити працівникам державних установ при проявах агресії з
боку учасників АТО?
4. Як правильно і коректно запропонувати учаснику/учасниці АТО
соціальну допомогу та психологічну реабілітацію?
5. Які базові принципи взаємодії з ветеранським середовищем?
6. Які існують техніки та механізми психологічного розвантаження та
профілактики професійного вигоряння
7. Які існують дієві заходи щодо профілактики професійного вигорання?
ВИСНОВКИ
Корисні посилання
Організаційно-правові та психологічні аспекти роботи з ветеранами та учасниками
антитерористичної діяльності і членами їхніх сімей: методичні рекомендації для
співробітників органів державної влади та місцевого самоврядування.
ГО ПГ «СІЧ». Дніпро. 2017 р. 20 стор.
ГО «Правозахисна Група «СІЧ» | Дніпро | 2017 рік 3
ВСТУП
Конфлікт на Донбасі став викликом для Української держави, яка була змушена
активізувати всі зусилля та спрямувати їх на захист територіальної цілісності
та суверенітету держави. Ситуація ускладнилася появою окремих категорій
населення, які постраждали внаслідок зовнішньої військової агресії та терористичної
діяльності на Сході країни. Безумовно, будь-який збройний конфлікт тягне
за собою деструктивні наслідки та людські жертви. Не стала винятком і Україна.
За даними ООН, протягом усієї антитерористичної операції на Донбасі загинуло
близько 10 000 осіб, і майже 25 000 були поранені. І це тільки офіціальна статистика.
На думку багатьох експертів, реальні втрати є набагато більшими, а матеріальна
шкода, завдана терористами, обчислюється мільярдами доларів США.
Окрім задач, пов’язаних з безпосереднім захистом територіальної цілісності,
перед державою постало доволі важливе завдання, а саме нормативно-правове
закріплення системи додаткових соціальних гарантій для ветеранів та учасників
АТО, а також членів їхніх сімей. Необхідно було визначити та розподілити між
органами виконавчої влади повноваження щодо надання вказаній категорії відповідних
соціальних послуг. Складність полягає в тому, що цей процес тривав в
умовах військової агресії, політичної та соціально-економічної кризи. У таких обставинах
влада була змушена шукати джерела фінансування вказаної діяльності,
а політичний популізм ускладнював процес розв’язання конфлікту.
На сьогодні ми маємо низку законодавчих та підзаконних актів, які визначають
статус ветеранів та учасників АТО. Однак існує безліч питань щодо цих
актів, практики діяльності уповноважених органів та посадових осіб, вирішення
яких не можливе без залучення інститутів громадянського суспільства. Саме
діалог з громадськістю допоможе усунути усі недоліки, адже громадський моніторинг
сприяє покращенню ситуації, дозволяє виявити найбільш проблемні
питання, спонукає владу до більш виважених та рішучих дій.
У сучасних умовах в Україні існує велика кількість ініціатив щодо удосконалення
правового регулювання та практики роботи з вказаною цільовою аудиторією.
Усі вони об’єднані єдиними цілями, а саме: запровадження в Україні
практики міжнародного гуманітарного права; налагодження діалогу між владою
та суспільством, припинення випадків порушення прав вказаної категорії
осіб тощо. Підкреслимо, що на сучасному етапі велика кількість міжнародних
урядових та неурядових організацій сприяють активізації суспільних ініціатив
у вказаній сфері, наближаючи тим самим кінцеву мету нашої діяльності.
Однак, практичне втілення напрацьованих ідей та концептів неможливе без зацікавленості
самої держави, яка повинна не просто прописувати гарантії та пільги,
а створювати реальні можливості для їх надання. Системна співпраця з органами
державної влади вказує на те, що на сучасному етапі ця проблема стала основною
перепоною на шляху до розбудови ефективної політики соціального захисту ветеранів
та учасників АТО, а також членів їхніх сімей. У зв’язку з цим має сенс подальша
робота у напрямку вдосконалення організаційно-правових та психологічних засад
роботи з населенням, яке постраждало внаслідок конфлікту на Сході України.
4 Організаційно-правові та психологічні аспекти роботи з ветеранами та учасниками АТО і членами їхніх сімей
РОЗДІЛ І
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ
РОБОТИ З ВЕТЕРАНАМИ ТА УЧАСНИКАМИ
АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ,
А ТАКОЖ ЧЛЕНАМИ ЇХНІХ СІМЕЙ
В рамках реалізації проекту «Правова підтримка ветеранів та
учасників антитерористичної операції і членів їхніх сімей в Дніпропетровській
області» було виявлено низку найбільш актуальних питань,
які цікавлять співробітників органів державної виконавчої влади та місцевого
самоврядування. Відповіді на них є результатом аналізу чинного
законодавства, норм міжнародного гуманітарного права та практики
діяльності органів влади.
1. Які форми та методи повинні використовуватися
у роботі з ветеранами
та учасниками АТО, а також членами
їхніх сімей?
Найбільш корисними у цій ситуації є наступні форми та методи:
– правові (представляють собою нормативно-правові механізми регламентації
правового статусу ветеранів та учасників АТО, інакше кажучи, вони полягають
у розробці відповідного законодавства та підзаконних актів);
– організаційні (являють собою сукупність управлінських форм та методів
роботи з ветеранами та учасниками АТО (членами їх сімей), які повинні враховувати
специфіку психологічного стану, особливості їх місця у суспільстві та
інші чинники);
– економічні (спрямовані на соціальну підтримку ветеранів та учасників
АТО шляхом встановлення системи економічних стимулюючих заходів: надання
кредитів, впровадження пільг та мораторіїв, активізацію бізнесу тощо);
– суспільні (знаходяться в площині налагодження взаємодії між державою
та інститутами громадянського суспільства у питаннях підтримки ветеранів та
учасників АТО).
ГО «Правозахисна Група «СІЧ» | Дніпро | 2017 рік 5
2. Які основні чинники впливають на
ефективність роботи з ветеранами
та учасниками АТО, а також членами
їхніх сімей?
Практика вказує на існування таких чинників:
– недосконалість законодавства (це одна з ключових проблем, адже невизначеність
статусу тимчасово неконтрольованої території, відсутність законодавчих
механізмів впливу на ситуацію, неузгодженість окремих актів, значно
ускладнюють формування системи гарантій та пільг для цільової аудиторії);
– неузгодженість законодавчого та підзаконного рівня регулювання (цей
недолік обмежує функціональні можливості державного апарату, окремі елементи
якого починають вступати у суперечки, пов’язані з розподілом повноважень
та компетенцій);
– байдужість до особистої долі (цей аспект має суб’єктивний характер і залежить
від рівня зацікавленості самої особи у вирішенні власних соціальних,
психологічних, матеріальних та інших проблем);
– правова необізнаність (дуже часто, в силу небажання впливати на ситуацію,
особа навіть не цікавиться тими правами та свободами, які їй надані державою);
– психологічна травма (обумовлює психологічну апатію, втрату будь-яких
мотивацій для повернення до соціуму).
Як ми бачимо, з позиції ветеранів та учасників АТО, вищенаведені чинники
мають як об’єктивний (не залежать від волі самої особи) так і суб’єктивний (напряму
залежать від поведінки особи) характер. На превеликий жаль, ці чинники
негативно позначаються на ефективності роботи з вказаними особами, і як
наслідок проблема тільки поглиблюється і набуває комплексного характеру, а
шляхи її вирішення стають більш абстрактними.
3. Які основні проблеми законодавчого
регулювання статусу ветеранів
та учасників АТО, а також членів їхніх
сімей?
Вивчення чинного законодавства доводить, що основними проблемами
зрештою є:
– нерозвиненість практики реалізації норм міжнародного гуманітарного
права в Україні (гальмує практику захисту прав і свобод ветеранів та учасників
АТО у Європейському суді з прав людини);
6 Організаційно-правові та психологічні аспекти роботи з ветеранами та учасниками АТО і членами їхніх сімей
– невідповідність законодавчо встановлених гарантій реальним можливостям
держави та територіальних громад (на жаль, більшість гарантій держави
мають популістський характер і не забезпечені матеріально-технічними,
соціально-медичними та іншими ресурсами);
– відсутність нормативно-правових актів щодо надання бійцям добровольчих
батальйонів статусу учасників бойових дій (у разі, якщо їхній батальйон не
увійшов до складу ЗСУ, МВС чи Національної гвардії України).
4. Яким чином органам виконавчої
влади покращити рівень взаємодії з
представниками громадськості, зокрема
з учасниками антитерористичної
операції та членами їхніх сімей?
Співпраця з представниками інститутів громадянського суспільства – це
одна з перспективних форм діалогу влади та громадян, яка визнана та активно
використовується у більшості розвинених європейських державах. В умовах
збройного конфлікту слід особливо виважено підходити до вироблення політики
щодо забезпечення потреб тих категорій громадян, які постраждали. Це
дасть змогу максимально захистити самих постраждалих та членів їхніх сімей.
Окрім цього, співпраця влади та НДО дозволяє виявити недоліки державної політики
та законодавства і окреслити найбільш актуальні пріоритети розвитку.
Однією з найбільш дієвих форм співпраці є практика створення при органах
виконавчої влади громадських рад, які мають консультативно-дорадчий мандат
і можуть бути корисними у: виробленні конструктивних пропозицій щодо гарантування
прав учасників АТО, а також членів їхніх сімей; налагодженні діалогу між
владою та громадськістю; контролі за нормотворчою діяльністю органів виконавчої
влади тощо. На сьогодні така практика є більш показною, аніж прикладною.
Тому потрібно залучати самих учасників АТО та членів їхніх сімей до діяльності
таких рад. В свою чергу, це стимулюватиме цільову аудиторію до об’єднання,
громадської активності, яка і є запорукою ефективної співпраці з владою. Статус
громадської ради дозволяє акумулювати пропозиції щодо потреб учасників АТО
та членів їхніх сімей та просувати їх на державному або місцевому рівнях. Створення
громадських рад регламентовано Постановою Кабінету Міністрів України
від 03 листопада 2010 року № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні
та реалізації державної політики», яка містить зразок Типового положення
про громадську раду при органі виконавчої влади.
Достатньо перспективною формою взаємодії з громадськістю є проведення
спільних консультацій у вигляді публічного громадського обговорення та
електронних консультацій. Подібна практика може сприяти створенню потужної
платформи для громадського діалогу. Предметом діалогу можуть бути проекти
нормативно-правових актів, стратегії державного або регіонального роз-
ГО «Правозахисна Група «СІЧ» | Дніпро | 2017 рік 7
витку, програми бюджетного фінансування тощо. Такі консультації дозволять
уникнути конфліктів з суспільством. До того ж, варто враховувати і практику
вивчення органами виконавчої влади думки громадськості (проведення соціологічних
досліджень та спостережень, створення телефонних «гарячих ліній»,
проведення моніторингу коментарів, інтерв’ю, опрацювання та узагальнення
пропозицій, що містяться у зверненнях громадян та інше).
Щодо оцінки ефективності діяльності органів виконавчої влади, буде корисним
використання практики проведення громадської експертизи діяльності влади. Вона
передбачає проведення інститутами громадянського суспільства, громадськими
радами оцінки діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття і виконання
такими органами рішень, підготовку пропозицій щодо розв’язання суспільно
значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі. Така
практика дуже важлива, оскільки дозволяє виявити проблемні питання в організаційній
структурі та механізмі реалізації органами влади власних повноважень.
5. Які можливості щодо залучення
громадськості до вирішення проблем
учасників АТО та членів їхніх сімей мають
об’єднані територіальні громади?
В умовах децентралізації влади особливого значення набуває питання налагодження
ефективної взаємодії громадян з об’єднаними територіальними
громадами. Його актуальність обумовлена тим, що останні отримують від держави
достатньо суттєву фінансово-матеріальну самостійність, внаслідок чого
можуть вирішувати питання місцевого значення за рахунок коштів бюджету
громади. Враховуючи проблеми з фінансуванням програм соціального захисту
учасників АТО та членів їхніх сімей з державного бюджету, така можливість
може стати у нагоді. Тим більше, що соціально-економічний розвиток громади
– це сфера впливу представницьких органів місцевого самоврядування.
Основні форми взаємодії місцевої влади та громадськості закріплені
у Законі України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року
№ 280/97-ВР. До числа таких форм належать:
– місцеві референдуми (дозволяють почути думку громади щодо окремих
питань місцевого значення);
– загальні збори громадян (достатньо оперативна, з огляду на організаційні
питання, форма взаємодії місцевої влади та громади);
– місцеві ініціативи (є відображенням потреб представників громади, зокрема
і потреб учасників АТО та членів їхніх сімей);
– громадські слухання (своєрідна платформа для спілкування місцевої влади
та громадян, на якій обговорюються найбільш актуальні питання);
– обговорення проектів актів органів місцевої влади.
8 Організаційно-правові та психологічні аспекти роботи з ветеранами та учасниками АТО і членами їхніх сімей
Також законодавство передбачає можливість створення відповідних координаційних
рад з окремих питань, зокрема і стосовно соціального захисту
учасників АТО та членів їх сімей, які залучаються місцевою владою при формуванні
політики щодо цих категорій осіб. Як показав досвід, ефективною формою
взаємодії місцевої влади та громади є організація спільних семінарів, тренінгів,
круглих столів та робочих зустрічей з питань реалізації того чи іншого напрямку
соціальної політки. Ці заходи дозволяють окреслити недоліки в роботі влади
та визначити найбільш проблемні сфери суспільних відносин.
6. Що можуть зробити самі державні
службовці для того, щоб вплинути на
правові колізії та недосконалість законодавства
і підзаконних актів?
Відповідно до законодавства посадові та службові особи органів виконавчої
влади, незалежно від рівня, мають повноваження, які дозволяють безпосередньо
впливати на ситуацію, тобто реагувати на неузгодженість норм законодавства
та підзаконних актів, інформувати керівництво про складності у
практиці, повідомляти вищестоящі органи про існування проблемних питань,
які не знайшли свого правового відображення та інше. Наприклад, відповідно
до положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №
889-VIII, державні службовці зобов’язані усіма можливими правовими засобами
забезпечити ефективність та результативність своєї діяльності, тобто досягнення
поставлених державою цілей.
Нормативні акти, що регламентують діяльність окремих органів виконавчої
влади, деталізують положення вищенаведеного закону. Зокрема, у Положенні
про Міністерство соціальної політики України за вказаним органом виконавчої
влади закріплена функція здійснення моніторингу та нагляду за додержанням
законодавства у сфері соціального захисту. Основою такого моніторингу є інформація,
отримана від регіональних органів соціального захисту. Окрім цього,
державні службовці мають право брати участь у громадських обговореннях
проектів нормативно-правових актів та висловлювати свої пропозиції щодо їх
змісту та значення. На сьогодні практика таких обговорень достатньо широко
використовується Головою держави, Верховною Радою України та Кабінетом
Міністрів України.
Отже не потрібно лише нарікати на недоліки законодавства, які ускладнюють
роботу органу виконавчої влади. Державні службовці повинні у разі виникнення
проблемного питання, документувати ці факти та доповідати про них
керівництву у відповідних службових записках. Тільки активними діями можна
досягти бажаного результату. На сьогодні влада тільки заохочує таку активність,
оскільки зацікавлена в удосконаленні законодавства.
ГО «Правозахисна Група «СІЧ» | Дніпро | 2017 рік 9
РОЗДІЛ ІІ
ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ
З ВЕТЕРАНАМИ ТА УЧАСНИКАМИ
АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ,
А ТАКОЖ ЧЛЕНАМИ ЇХНІХ СІМЕЙ
Соціально-психологічна адаптація і реабілітація ветеранів та учасників
АТО, а також підтримка їхніх сімей є дуже важливою складовою реінтеграції
вказаних осіб у мирне життя. Важливо усвідомлювати, що цей
процес не є вузькопрофільною діяльністю фахівців психічного здоров’я, а
має відношення до усіх, хто забезпечує соціальні, юридичні, медичні потреби
ветерана, накладає відповідальність на тих, хто так чи інакше з
ним контактує та може прямо чи опосередковано впливати на його психічний
стан, уявлення, цінності. Надання пільг, захист прав, консультації
та супровід з цих приводів, організація просвітницьких, культурних, навчальних
заходів, тощо, має суттєвий вплив на процес психосоціальної
реабілітації.
Службові та посадові особи органів державної влади дуже часто на
собі відчувають недовіру, упередженість, спалахи гніву чи агресії з боку
людей, які побували в умовах збройного конфлікту. Для уникнення та подолання
непорозумінь, підвищення ефективності в своїй роботі, службовці
повинні знати декілька важливих принципів і правил щодо спілкування
з ветеранами, які допоможуть не образити відвідувачів, налагодити доброзичливі
стосунки, налаштувати на співпрацю. Отже, перейдемо безпосередньо
до питань, які виникають у державних службовців.
1. Загострене почуття справедливості,
стресові розлади та ПТСР – що
потрібно враховувати працівникам
державних установ при взаємодії з учасниками
та учасницями АТО?
Разом із бойовим досвідом, учасники АТО отримують фізичні й психологічні
травми, через що згодом вони можуть страждати на психічні розлади та мати
труднощі у процесі адаптації до мирного життя. Але не обов’язково бойовий
досвід викликає розлади чи інші проблеми, тому правильне розуміння адапта-
10 Організаційно-правові та психологічні аспекти роботи з ветеранами та учасниками АТО і членами їхніх сімей
ційного періоду, пошук ефективних шляхів адаптації та реінтеграції військовослужбовців
та підтримка їх у цьому процесі відіграють значну роль. Найбільш
відомий, але не найпоширеніший стан – посттравматичний стресовий розлад
(ПТСР). За різними даними, він може зустрічатися у 10-25% ветеранів.
На відміну від гострої стресової реакції, ПТСР виникає не під час травмуючої
події, а у віддалені терміни – після завершення ситуації, яка виходить за межі звичайного
людського досвіду та пов’язана із загрозою для життя, базових життєвих
уявлень, моральних цінностей і в якій людина пережила інтенсивні почуття жаху,
безпорадності, шоку. Прихований період складає, як правило, 2-6 місяців з моменту
отримання психологічної травми. У людини з ПТСР можуть спостерігатися
такі прояви як фіксація на обставинах травматичної події, напруга, настороженість,
збудливість і дратівливість, нестримний тип реагування на раптові подразники,
схильність до некерованих агресивних реакцій, відхід від реальності, уникання
контактів з людьми, депресивні тенденції та суїцидальні думки.
Слід пам’ятати, що до формування ПТСР далеко не завжди призводить тільки
травмуюча подія, але й навіть набута психічна травма. На жаль, «завдяки» поширеності
відомостей та міфів про ПТСР, люди можуть не звертати уваги на інші
порушення, часто клінічного значення, або приймати це за прояви «військового
синдрому». Або, навпаки, «патологізувати» нормальні процеси реінтеграції,
тобто розцінювати їх прояви як хворобу. Держслужбовець на своєму місці не
повинен мати компетенції в диференціальній діагностиці психічних станів та
розладів, але треба зважати на те, що частіше за ПТСР ви можете зіткнутися з
проявами депресії, залежності від хімічних речовин, невротичними реакціями
на життєву кризу, загостренням особистісних рис, або з умовно-нормальною
реакцією самоствердження в адаптаційному періоді.
Так, при депресивних розладах у людини може уповільнюватись розумова
діяльність, звужуватись увага та страждати мотивація до полегшення свого становища.
Така людина може виглядати пригніченою, відстороненою, зануреною
у себе, але буває навпаки – дратливість, конфліктність, емоційні вибухи теж можуть
бути проявами депресії, коли за ними стоїть зневіра, низка важких втрат,
почуття провини, відсутність життєвої перспективи, безпорадність.
У будь-якому разі, учасник/ця АТО після повернення переживає кризу,
оскільки людина стикається із зміненими обставинами життя, зміненим образом
самої себе, а найголовніше – з незворотністю цих змін. Цей досвід драматичний
– людина себе не впізнає, не знаходить, не може відтворити колишнє
існування і примушена розбудовувати нове. Пристосування ветерана до мирних
обставин життя саме по собі є стресовою, а часто і травмуючою подією, що
досить важко зрозуміти людині, яка не має подібного досвіду. Тому «кризовий
стан», в якому ми частіше за все спостерігаємо ветеранів – цілком нормальне
тимчасове явище, притаманне процесу пристосування до іншого виміру життя
у цивільному середовищі. Значно адекватніше та екологічніше розуміти проблеми
ветерана через уявлення про «кризу повернення», ніж крізь призму клінічної
категорії «посттравматичного розладу».
ГО «Правозахисна Група «СІЧ» | Дніпро | 2017 рік 11
Основні переживання людини в кризі – невпевненість, невизначеність, втрата
життєвих орієнтирів. На цьому тлі увага може бути нестабільна, часто спостерігаються
тривожність, різкі емоційні перепади, підвищена чутливість до ставлення
інших людей, їх слів, інтонацій. Людина може болісно сприймати звичайні,
на перший погляд, питання про склад сім’ї, сімейний стан, місце роботи, плани на
майбутнє тощо, і захищатись відстороненням, дратливістю або гнівом.
Окрім психологічної специфіки у вашого відвідувача може мати місце «органіка»,
а саме: наслідки контузій, поранень, інших уражень центральної нервової
системи, які мають психічні та поведінкові прояви, зокрема порушення
сприйняття, запам’ятовування, осмислення інформації, емоційну нестабільність,
дратливість тощо. Бажано переконатись, що відвідувач правильно розуміє
те, про що ви йому розповідаєте, орієнтуючись на зворотній зв’язок, при
необхідності, перепитуючи відносно усвідомлення ним наданої інформації.
Якщо ситуація дозволяє, поцікавтесь, чи мав ваш відвідувач контузії, якщо так,
можливо, вам слід говорити повільніше та голосніше, спрощеною мовою, запропонувати
допомогу у складанні письмових заяв та інших документів.
Поведінкові та емоційні прояви органічних уражень мозку зовні дуже схожі і
можуть прийматися за симптоми ПТСР, і це основна причина того, що часто контузії
у наших вояків лишаються нерозпізнаними та невилікуваними, тому бажано
перепитати, чи мав він контузії, чи проходив лікування, чи спостерігається у невролога,
якщо ні, рекомендувати йому обстеження. На все це слід зважати, користуватись
зворотнім зв’язком та гнучко коригувати комунікацію з вашого боку.
2. Які проблеми у взаємодії з учасником/учасницею
АТО можуть виникнути.
Що можна зробити?
Якщо час та ситуація дозволяє, можна спробувати допомогти людині виразити
свої почуття. Якщо людина відмовляється від бесіди, запропонуйте їй
описати те, що сталося на папері чи у вигляді розповіді; слухайте, висловлюючи
зацікавленість, розуміння та співчуття, їй важливо розуміти, що хтось поряд. Не
ставте зайвих питань, не давайте порад. Ваше завдання – вислухати. Покажіть
людині, що вам не байдуже і навіть у зв’язку з найгіршою подією, слід повірити
в те, що життя триває і можна зробити висновки, які стануть корисними у
майбутньому. Надайте людині час і простір подумати про той досвід, який вона
отримала; перебувайте з нею на одному рівні (сидіть, якщо вона сидить, або
встаньте, якщо людина стоїть). В будь-якому разі утримуйтесь від зверхності та/
або проявів жалю. Це універсальне правило дозволяє досягти ефективної комунікації
з будь-якою людиною.
12 Організаційно-правові та психологічні аспекти роботи з ветеранами та учасниками АТО і членами їхніх сімей
Якщо ви не маєте об’єктивної можливості надати людині достатнього часу
та простору для відреагування почуттів, або ви втомлені і не маєте емоційного
ресурсу, краще призупиняти такі процеси на самому початку, притримуючись
своєї офіційної ролі, встановлюючи часові рамки, переключаючи увагу особи
на поточні обговорювані питання, чітко орієнтуючи її у наступних кроках на
найближчу перспективу. Деякі гострі реакції та стани, які можуть виникнути у
вашому кабінеті, можуть вимагати від вас навичок надання першої психологічної
допомоги. Універсальні техніки «заземлення» – це перевести увагу на щось
у реальному просторі «тут-і-тепер», відчутне, фізичне. Наприклад, запропонувати
змінити положення, встати, пройтись, звертаючи увагу на обстановку,
якісь речі в кабінеті, вид за вікном, або запропонувати воду, теплий чай, при
цьому звертаючись до людини на ім’я.
Не дозволяйте людині грати роль жертви, все, що вона може зробити сама,
– вона повинна робити сама, не треба допомагати чи шукати помічників. Якщо
можливо, залучіть до ситуації людину, яка також перебувала в умовах АТО та вже
вийшла з кризи реінтеграції. В разі потреби допоможіть їм обмінятися номерами
телефонів. Добре, якщо в вашій установі буде організоване спеціальне приміщення
для прийому учасників АТО, навіть невеликий куток, але окремий від інших відвідувачів.
Якщо у вас часто бувають черги, подбайте про те, щоб нагадування про
позачергове обслуговування учасників бойових дій у вигляді об’яв, з посиланням
на відповідні норми Закону, були розташовані на помітних місцях – як правило, ветерани
погано витримують очікування і можуть розлютитися або піти геть.
3. Що робити працівникам державних
установ при проявах агресії з боку
учасників АТО?
Агресивно можуть сприйматися учасником бойових дій спроби його виховання,
нав’язливі поради та ваші слова про те, що ви розумієте, що з ним відбувається.
Роздратування може викликати нетактовні розпитування, недбале
ставлення до посадових обов’язків або небажання когось із працівників вникнути
в суть справи. Різко він може відреагувати на жалість до нього або знецінення
його зусиль. Ваші жести, пози, міміка, інтонації мають бути відкритими
та м’якими, не провокуючими. Якщо ветеран все ж «вибухає», це може бути
сприйнято як такий різновид комунікації. Можливо, він багато намагався терпіти
та тримати почуття у собі, а зараз вони виплескуються, можливо, зовсім
неконтрольовано. Це може означати, що йому потрібне спілкування, але зараз
він не в змозі отримати його в інший спосіб. Буде помічним, якщо хтось зможе
приділити йому час, увагу та вислухати. Отримавши можливість спілкування,
ГО «Правозахисна Група «СІЧ» | Дніпро | 2017 рік 13
ветеран перелаштується на конструктивний лад, якщо ви будете ставитись до
нього серйозно і з повагою.
Як реагувати на прояви словесної агресії з боку учасника бойових дій: зведіть
до мінімуму кількість оточуючих, але не лишайтесь з ним наодинці; надайте
можливість «випустити пару»; покажіть доброзичливість, навіть якщо ви не
згодні; не обвинувачуйте людину у неналежній поведінці, не висловлюйтесь
оціночно з приводу її особистості (в такому випадку агресивне поводження
може бути перенаправлене на вас); запитайте, що конкретно ви можете зробити,
запропонуйте спільно знайти вихід із ситуації; спробуйте розрядити обстановку
гумором, адже агресивне поводження – це один із способів, яким організм
намагається знизити високу внутрішню напругу.
Якщо ви відчуваєте, що агресивна реакція вийшла з-під контролю і має тенденцію
перейти від словесної у поведінкову площину, якщо лунають прямі погрози
на вашу адресу, вам слід подбати про свою безпеку, наприклад, запросити
у кабінет колег або охоронців, стати з боку виходу з кімнати. Не слід робити
різких рухів, скорочувати дистанцію між вами, підвищувати тон голосу, дивитись
прямо в очі, стискати кулаки тощо. Слідкуйте за тим, щоб не виглядати ані супротивником,
ані жертвою – і те, і інше може призвести до імпульсивних дій. В
окремих випадках може знадобитися фізичне утримання і заспокоєння людини.
4. Як правильно і коректно запропонувати
учаснику/учасниці АТО соціальну
допомогу та психологічну реабілітацію?
Важливо запропонувати ті можливості які є, на які особа дійсно має право
та озвучити умови їх використання. Ви маєте добре орієнтуватися як в наявних
нормативних актах, що регулюють надання соціально-психологічних послуг,
так і в тих, що існують у стані проектів, а також в контексті цих ініціатив.
Виходьте з того, що держава в будь-якому разі повинна брати участь у житті
ветеранів, адже вона залучала їх до війни, а тепер має допомогти повернутися.
Це – приклад турботи, небайдужості до захисників як з боку держави, так і
суспільства. Не треба почуватися ніяково, пропонуючи допомогу, або дратуватися
на різку реакцію учасника бойових дій. Те, що ви пропонуєте – нормальні
опції, «стандартний соціальний пакет», який надається в якості підтримки та
зможе забезпечити можливість певний час присвятити роздумам, обговоренню
та спробам побудувати своє життя тепер із сьогоднішнім розумінням своїх
потреб. Не обмежуйтесь тим, що пропонує держава, бажано мати контакти громадських
установ, які займаються соціально-психологічною допомогою, в тому
числі контакти спільнот ветеранів.
14 Організаційно-правові та психологічні аспекти роботи з ветеранами та учасниками АТО і членами їхніх сімей
Також доречно попередити, що є час обдумати запропоновані варіанти,
порадитися з людьми, які користуються у військовослужбовця авторитетом
та не квапитися зі швидким рішенням. Не потрібно вирішувати за людину, що
буде для неї краще, а що гірше. Не треба лякати страшними діагнозами та жахливим
можливим розвитком подій. Не потрібно нагадувати ветерану про його
обов’язки, які він і сам усвідомлює. Не порівнюйте його життя зі своїм. Ви можете
підтримати та надати інформацію і це вже буде помічним.
До психологічної реабілітації учасники АТО можуть ставитися скептично
через те, що вона відбувається зазвичай в медичних, санаторно-курортних
установах, може бути примусовою та обмежувати особистий простір і час, що
може сприйматися як неприпустиме. Термін «психологічна допомога» також
може викликати конфронтацію. Бо саме слово «допомога» передбачає прийняття
своєї слабкості та готовність до того, щоб хтось сильний щось зробив.
На цей крок буває дуже тяжко зважитися. Особливо, коли насправді погано.
Психологічна підтримка – найбільш нейтральний термін, тим паче коли ви не
знаєте людину і її життєвий контекст.
Те ж стосується і соціальної допомоги. Сам факт того, що людині це пропонують,
може змушувати відчути себе слабким. В тому, як ви будете говорити
з людиною, повинна відчуватися повага до її людської гідності. Учасниця або
учасник АТО – доросла людина, яка вижила в небезпечних умовах, в такої людини
є навички рятувати своє життя, і не тільки своє, тому вона здатна приймати
ефективні рішення і бути повноцінною, важливою, сильною ланкою суспільства.
В будь-якому разі уникайте апеляцій до статі людини, коли пропонуєте
підтримку. Це закономірно сприймається як неповага і знецінення особистості
в цілому. Також інформацію щодо соціальної та психологічної підтримки можливо
надати дружині, матері, або іншим родичам ветерана, які знайдуть вдалий
час та простір для бесіди про це з людиною, що безпосередньо її потребує.
5. Які базові принципи взаємодії з ветеранським
середовищем?
Зважайте на те, що ветерани приходять до вас із вже сформованими упередженнями,
недовірою до держави, що обумовлене післявоєнним станом свідомості
та специфікою культурно-інформаційного простору даної соціальної
групи. Вперше зустрічаючись з вами, вони можуть переносити це ставлення на
вас як на уособлення «Зради». Не варто сприймати це на свій рахунок та ставити
за мету переконати у протилежному за будь-яку ціну. Це може виправити час
за умов докладання щоденних зусиль кожного учасника процесу відновлення
держави. Але на вашому особистому рівні ви можете змінити на краще став-
ГО «Правозахисна Група «СІЧ» | Дніпро | 2017 рік 15
лення тих окремих осіб і спільнот, які з вами контактують, своїм ставленням до
проблеми, своїми діями, компетентністю, відповідальністю.
Під час спілкування з ветеранами, важливо ретельно підбирати слова та
дипломатично підходити до складних тем, щоб не принизити гідність людини.
Головне – проявляти повагу та терпіння. Учасники АТО та ветерани під час
військової служби знаходилися в умовах «іншої реальності», і при поверненні
до звичайного життя вони потребують певної адаптації, що включає час та
можливість звикнути, вирішити, як саме реінтегруватися в суспільство. Часто,
переосмисливши свої життєві орієнтири в ситуації загрози життю, в людині
відбувається переоцінка цінностей та бажання змінити, наприклад, роботу та
присвятити себе улюбленій справі. Тому час для учасників АТО може уповільнюватися,
оскільки потрібна пауза в соціальній активності.
Буде шанобливо не квапити учасника/цю бойових дій з нагальним прийняттям
рішення або заповненням паперів, також не варто проявляти роздратування,
коли людина ставить багато запитань або часто щось уточнює, – для
неї на цьому етапі важлива свідома позиція, вона звикла до відповідальності і
хоче розуміти предмет бесіди. Ветеран не потребує особливих слів захоплення,
вдячності, йому не потрібно чути від вас, що він «герой». Він чекає поваги
до своєї діяльності і до себе, тоді він напевно буде знати, що все не дарма, а в
цивільному середовищі є також багато людей, які хочуть змін і роблять на своїх
місцях і посадах для цього все, що можуть.
6. Які існують техніки та механізми
психологічного розвантаження та профілактики
професійного вигоряння.
До способів психологічної самодопомоги можна віднести наступні:
– вправи, орієнтовані на глибоке дихання. Вони є одними з простих і найбільш
ефективних методів релаксації та емоційно-орієнтованого подолання
стресу. Глибоке природне дихання особливо полегшує життя людям, схильним
в стресових ситуаціях до м’язової напруги, тривоги, паніки, швидкої стомлюваності,
головних болів, апатії. Глибоке дихання є технікою, якою ви можете скористатися
у будь-який час і в будь– якому місці, для того, щоб зняти емоційне і
фізіологічне збудження;
– чи не найкращими засобами для зняття нервового напруження є фізичні
навантаження – фізична культура та фізична праця. Отже, коли у вас поганий
настрій, ви можете піти до спортивної зали, пограти у спортивні ігри або знайти
інші спортивні навантаження. Добре знімає психологічне напруження робота
на городі, в саду, в домі чи квартирі;
16 Організаційно-правові та психологічні аспекти роботи з ветеранами та учасниками АТО і членами їхніх сімей
– пошук і накопичення внутрішніх ресурсів. Важливо потурбуватися про
себе і знайти ті справи або речі, що вас наповнюють, придають вам сил. Робіть
собі подарунки, говоріть приємні слова, радуйте себе;
– дуже важливо не накопичувати напругу ні в тілі, ні в розумі. Прислухайтесь
до свого тіла, у вільний час займайтесь розслаблюючими справами, слухайте
музику, спілкуйтесь з природою, зробіть масаж, слідкуйте за харчуванням
та режимом сну.
– емоції і тіло людини мають дуже тісний зв’язок, – негативний емоційний
стан може спричиняти поганий фізичний стан. Тому важливо вчасно помічати
та усвідомлювати свої негативні емоції: гнів, печаль, розчарування, роздратування
та допомагати собі пережити їх, щоб на зміну ним змогли прийти й
позитивні.
7. Які існують дієві заходи щодо профілактики
професійного вигорання?
Синдром «професійного вигоряння» містить у собі 3 основні складові: емоційну
виснаженість, деперсоналізацію (цинізм) і редукцію професійних досягнень.
Під емоційним виснаженням розуміється відчуття емоційної спустошеності
й втоми, викликане власною роботою. Деперсоналізація припускає цинічне
ставлення до праці й об’єктів своєї праці. Зокрема, у сфері державної служби
деперсоналізація припускає байдуже, негуманне ставлення до користувачів
адміністративних послуг. Вони сприймаються як об’єкти, а їхні проблеми, з погляду
посадовця, не заслуговують на увагу. Редукція професійних досягнень
– виникнення у працівників відчуття некомпетентності у своїй професійній
сфері, усвідомлення неуспіху в ній. Крім того, психічне вигорання розуміється
як професійна криза, пов’язана з роботою в цілому, а не тільки з міжособистісними
відносинами.
Профілактика професійного вигоряння передбачає насамперед відокремлення
робочого часу та власного: не потрібно «жити» робочими проблемами у
свій вільний від роботи час, у вас має бути хобі, друзі, щось особисте та важливе.
У вашому житті повинно відбуватися переключення, бути присутнім розвантаження,
розслаблення. Профілактика професійного вигоряння: своєчасно помічайте
перші симптоми втоми; адекватно оцінюйте свої можливості, не беріть
на себе занадто багато; звертайтеся по допомогу та підтримку; використовуйте
перерви в роботі для відпочинку; приділіть увагу власним ресурсам, у вільний
час займайтеся приємними та розслаблюючими справами; важливо мати приватне
життя: спілкуйтеся з друзями та рідними.
ГО «Правозахисна Група «СІЧ» | Дніпро | 2017 рік 17
ВИСНОВКИ
В умовах будь-якого збройного конфлікту, робота з ветеранами та учасниками
АТО, а також членами їхніх сімей дуже важлива. Потрібно зробити все, аби
повернути цю категорію осіб до умов мирного життя, забезпечити усім необхідним.
Турбота держави дозволить учасникам АТО і членам їх сімей усвідомити,
що їх жертви були не марними, і країна високо цінить цей внесок у захист
суверенітету та територіальної цілісності України. До речі, це впливає і на імідж
країни на світовій арені, оскільки міжнародний досвід показує, що у більшості
розвинених країн, які знайомі з військовою агресією, сформувалася комплексна
система надання соціальної допомоги та особливих гарантій для постраждалих
військовослужбовців.
Окрім суто законодавчих проблем, слід звернути увагу і на сферу виконавчо-розпорядчої
діяльності, в межах якої відбувається безпосередній
контакт ветеранів та учасників АТО з державними інституціями. Спрощення
окремих процедур отримання соціальної та іншої допомоги є ключовим напрямом
діяльності на сучасному етапі, адже зайва бюрократія та корумпованість
влади зводять нанівець усю політику держави у сфері реінтеграції
вказаної категорії осіб.
Вирішення цих проблем не є можливим без залучення інститутів громадянського
суспільства, які на сьогодні проводять достатньо кропітку роботу по
систематизації проблем постраждалих та вироблення на цій основі законодавчих
ініціатив. Для європейських держав співпраця уряду та недержавних організацій
є абсолютно прийнятною практикою, яка одночасно впливає на декілька
чинників: мінімізує корупцію, спонукає до активної праці, консолідує владу
та суспільство, які починають діяти як єдиний злагоджений механізм.
18 Організаційно-правові та психологічні аспекти роботи з ветеранами та учасниками АТО і членами їхніх сімей
Корисні посилання
Міністерство оборони України
Call-центр Міноборони для вирішення проблемних питань та координації
розгляду звернень громадян – 0 800 50 04 42
«Гаряча лінія» для звернень громадян до начальника Генерального
штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України – (044) 454-45-73;
«Гаряча лінія» з питань проходження військової служби за контрактом,
в тому числі для бажаючих вступити до українського війська 0 800 500 051;
«Гаряча лінія» Тилу Збройних Сил України з питань речового, продовольчого
забезпечення, координації та взаємодії з волонтерськими,
благодійними організаціями, фізичними і юридичними особами щодо
надання допомоги Збройним Силам України – (044) 483-35-72;
«Гаряча лінія» з питань військово-соціальної роботи, соціального захисту
військовослужбовців та членів їхніх сімей, військової дисципліни
Головного управління по роботі з особовим складом Збройних Силах
України – (044) 454-44-51;
«Гаряча лінія» Головного управління Військової служби правопорядку
Збройних Силах України щодо організації визволення військовослужбовців
Збройних Силах України, які незаконно утримуються незаконними
збройними формуваннями, реагування на факти порушення
законності у Збройних Силах України – (044) 454-73-03;
«Гаряча лінія» Озброєння Збройних Силах України з питань забезпечення
майном та технікою – (044) 483-10-29;
«Гаряча лінія» Департаменту фінансів Міноборони з питань грошового
забезпечення та соціальних виплат – (044) 271-12-57;
«Гаряча лінія» Військово-медичного департаменту Міноборони
щодо обміну інформацією про поранених та військовослужбовців ЗС
України, які знаходяться на реабілітації: – (044) 454-41-55;
«Гаряча лінія» Департаменту кадрової політики Міноборони – щодо координації
та установлення статусу учасника бойових дій – (044) 271-36-58;
По фактам зловживань посадовими особами (крадіжки, незаконні
операції при отриманні, списанні або закупівлі майна, повнота виплати
грошового забезпечення військовослужбовцям, винагороди учасникам
АТО тощо) контакти: номера телефонів: (044) 243-44-74 (черговий, цілодобово),
(067) 556-90-98 (у робочий час, з 9.00 до 18.00), поштова адреса:
03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6 (з приміткою для Депар-
ГО «Правозахисна Група «СІЧ» | Дніпро | 2017 рік 19
таменту внутрішнього аудиту МО України) або за фактичною адресою:
м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а (район Севастопольської площі).
«Гаряча лінія» Головного управління персоналу Генерального штабу
ЗС України щодо обміну інформацією про загиблих або зниклих безвісти
військовослужбовців: (044) 244-07-55 (цілодобово).
«Гаряча лінія» Головного управління розвитку та супроводження
матеріального забезпечення ЗС України (пропозиції та скарги з
питань речового, продовольчого забезпечення) – (095) 911-05-69,
dm0959110569@gmail.com
«Гаряча лінія» з питань проходження військової служби за контрактом,
в тому числі для бажаючих вступити до лав ССпО +380 (94) 440-31-38
Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників
антитерористичної операції
Адреса: провулок Музейний, 12, м. Київ 1, 01001,
телефони: (044) 281-08-50, (044) 281-08-48
телефон/факс: (044) 281-08-57
E-mail: control@dsvv.gov.ua
Приймальня – 2-й поверх, к. 202.
Відомчі комісії з надання статусу учасника бойових дій:
Міністерство оборони України
Секретар центральної комісії МОУ
(044) 271-36-58
03168, м. Київ, Повітрофлотський просп., 6
Департамент кадрової політики (2-й під’їзд, 3-й поверх, каб. 597)
Міністерство внутрішніх справ України
Секретар комісії
(044) 254-78-51
(044) 256-11-75
01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця,10
Антитерористичний центр при СБУ
Відповідальна особа
(044) 503-05-21
01010, м. Київ, пров. Аскольдів, 3-А
Національна гвардія України
Секретар комісії
(044) 249-27-53
03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9-А
20 Організаційно-правові та психологічні аспекти роботи з ветеранами та учасниками АТО і членами їхніх сімей
Міжвідомча комісія
Секретар комісії
(044) 281-08-54
(044) 281-08-44
01001, м. Київ, пров. Музейний, 12
Міністерство соціальної політики України
Управління у справах ветеранів та учасників АТО: (044) 226-34-71
Сектор військових пенсій: (044) 289-84-28
Департамент соціального захисту інвалідів: (044) 289-51-18
Відділ організації санаторно-курортного лікування інвалідів, ветеранів
війни: (044) 289-54-17
Державна служба України з питань праці
«Гаряча лінія» з питань прав учасників АТО щодо трудових відносин,
які регулюються законом – (044) 288-10-00
Державна служби України з питань геодезії, картографії
та кадастру (Держгеокадастр)
«Гаряча лінія» 0 800 300 808
Допомога юристів:
Координаційний центр з надання безоплатної правової допомоги
0 800 213 103 – Всеукраїнська «гаряча лінія»
Єдина служба правової допомоги ГО «Юридична сотня»
(068) 336-32-22
(099) 336-32-22
(063) 336-32-22
(093) 029-11-91
(095) 796-32-19
ГО «Правозахисна Група «СІЧ»
(056) 767-39-87
(095) 903-33-61
(068) 762-00-09
e-mail: pgsichdnipro@gmail.com