Торгівля людьми в Україні вже давно стосується не тільки торгівлі дітьми, трудового чи сексуального рабства. Війна на Сході призвела до того, що чимало українців фактично стали рабами бойовиків. Окупанти не гребують вимагати за полонених викуп або просто використовувати їх як робочу силу. Саме цю проблему сьогодні обговорили за круглим столом у правовому клубі «PRAVOKATOR».
Проаналізувавши реальний механізм надання статусу жертви торгівлі людьми та документи, які регламентують цей процес, можна зробити висновок, що єдина підтримка з боку держави для постраждалих – це матеріальна допомога у розмірі ≈6 тисяч гривень. На круглому столі чи не кожен з присутніх визнав, що Закон «Про протидію торгівлі людьми» носить суто декларативний характер, а постанова «Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми» не відповідає реаліям, в яких наразі перебуває Україна.
У Дніпропетровській області за рік налічується кількадесят жертв торгівлі людьми. Значна частина з них це ті люди, які потрапили на гачок російських вербувальників і виїхали в РФ в пошуках роботи. Вже в РФ стало відомо, що їх будуть використовувати як наркокур’єрів. Завершилося це арештом і термінами в російських в’язницях. Багато подібних кейсів супроводжує Дмитро Мазурок, адвокат Харківської правозахисної групи (ХПГ)
Натомість, довести свій статус жертви торгівлі людьми для українців, які пережили полон і рабство в ОРДЛО, майже неможливо. Як наслідок, значна частина реальних постраждалих залишається поза увагою держави. Окремо слід звернути увагу і на те, що держава також не сприяє індивідуальному підходу до кожного постраждалого. Це стосується оцінки психологічних наслідків пережитого рабства та подальшої реабілітації. Матеріальна допомога не залежить ні від завданої шкоди, ні від часу перебування у фактичному рабстві.
Тож оснований тягар роботи з жертвами торгівлі людьми в Україні лежить на плечах неурядових організацій. З одного боку це компенсує неефективність законів, але з іншого – треба пам’ятати, що волонтерська ініціатива ніколи не замінить державної політики. Сподіваюся, що підхід держави до забезпечення гарантованого доступу до правосуддя для кожного українця та надання соціально-психологічної і медичної реабілітації буде куди більш широким і глибоким, аніж одноразова грошова виплата. Дякую за запрошення на захід ПГ СІЧ.
Anton Moroz, соціальний працівник ГО «Форпост».
1