Як розпізнати фейки

У 2016-му році видавництво «Oxford University Press» визнало слово «пост-правда» словом року. А в 2017-му – шотландське видавництво «Collins» назвало словосполучення «фейкові новини» фразою року. Мабуть, не варто дивуватися, що в епоху «пост-правди» численні ЗМІ та користувачі соцмереж не цураються фейків. Але, чи хочемо ми, щоб нас «годували» неправдивою, маніпулятивною та іншою гібридною інформацією?

Як навчитися боротися з інфобур’янами – спробуємо розібратися у цій статті.

ЩО ТАКЕ ФЕЙК?

Фейк – це спосіб маніпулювання свідомістю шляхом надання неповної або відверто неправдивої інформації з метою підштовхнути аудиторію до дій або думок, які потрібні маніпулятору. Фейки можуть виглядати милими та безневинними. Їх часто створюють заради дешевої та швидкої популярності. Іноді фейки поширюють онлайн-ЗМІ: заради більшої кількості відвідувачів, а значить – і грошей від реклами.

Приклад фейку:

«В маленькому українському містечку побачили дуже багато веселок».

Незважаючи на антинауковість цього явища, багато хто, не замислюючись, підхопили фейк та наповнили їм сторінки у Фейсбуці. На перший погляд здається, що у цьому нема нічого загрозливого, але може з’ясуватися, що сторінка, на яку ви підписалися завдяки такому фейку, почне просувати якогось політика або товар, і ось ви вже потрапили у пастку маніпулятора. Якщо таке сталося, ви завжди можете відписатися від такої сторінки.

Іноді фейки пов’язані з життям (або смертю) відомих людей. Як от «смерть» акторів Сильвестра Сталлоне, Роана Аткінсона, Емінема.

А це відомі фейки російської пропаганди, спрямовані проти України: Розп’ятий хлопчик зі Слов’янськаКонцтабір у Маріуполі,  Перемога Дмитра Яроша на президентських виборах. У ці фейки повірили дуже багато росіян, що розпалило їхню агресію до українців. Фейки здатні змінювати життя цілих країн, можуть привести до справжньої ворожнечі і навіть – до смертей. Також важливо пам’ятати, що брехня українських політиків не менш небезпечна, аніж пропаганда з уст зовнішнього ворога. Вона вводить виборців в оману і також змінює долю країни.

ЯК ШВИДКО РОЗПОВСЮДЖУЮТЬСЯ ФЕЙКИ

Фейки поширюються в шість разів швидше, ніж правда. Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в березні 2018 року в журналі Science. Головний висновок: правда не може конкурувати з фейковими новинами.

ЯКІ ФЕЙКИ АКТИВНО ПОШИРЮЮТЬСЯ

Люди схильні активно поширювати інформацію, що містить емоцію злості. До такого висновку прийшли дослідники китайського аналога Твіттера – соцмережі Weibo. Вони виявили, що негативну інформацію користувачі поширюють більш охоче, аніж позитивну.

ЯК ВІДРІЗНИТИ ФЕЙК ВІД ПРАВДИ

Ось п’ять простих правил, які можна використовувати для перевірки будь-якої інформації.

  1. Першоджерело.

Якщо ви побачили сумнівну новину, в першу чергу, дізнайтеся, звідки пішла інформація. Зазвичай у фейків відсутнє першоджерело або ж вказані анонімні джерела, чи інформація була опублікована з соцмереж та неверифікованих акаунтів. Також може бути вказане посилання на підозрілі або маловідомі сайти. Визначте, яке видання першим про це написало. Спробуйте перевірити інформацію у великих інформаційних агентствах або виданнях. В Україні це – УНІАН, Інтерфакс, Українські новини, Укрінформ. Також новини публікують онлайн-видання Українська правда, Новий час, ЛігаБізнесІнформ, ТСН та інші. Якщо ж новина написана на основі анонімних джерел, перевірити цю інформацію буде складно. Тому краще її не поширювати, доки інформація не підтвердиться з офіційних джерел.

  1. Емоційна мова та лексика

Це правило стосується заголовку та тексту новини. Якщо лексика емоційна, викликає обурення або, навпаки, сильні позитивні емоції – ймовірно, перед вами фейк.

У відповідності зі стандартами журналістики, заголовки і тексти статей повинні бути нейтральними і подавати лише факти. Чим більше емоцій викликає заголовок або текст, тим більша ймовірність, що вам намагаються нав’язати недостовірну інформацію, адже емоції часто затьмарюють розум, на це й розраховують автори фейків.

Власні оцінки в журналістських матеріалах можуть висловлювати лише експерти. Журналіст може висловити думку лише в авторській колонці, але не в статті, навіть, якщо вона аналітична. Завдання журналіста – показати ситуацію з усіх можливих сторін мовою фактів та дозволити читачеві самостійно зробити висновки.

Приклади емоційних фраз: одіозний, сумнозвісний, так званий, погано пахне, викликає сумніви, злилися в екстазі. А також – фрази, виділені капслоком: ВАШЕ ЖИТТЯ ЗМІНИТЬСЯ, КОЛИ ВИ ДІЗНАЄТЕСЯ ПРО ЦЕ! ШОК! СКАНДАЛ! СЕНСАЦІЯ!

Зверніть увагу на словосполучення «Експерти вважають». Якщо журналіст спілкувався з фахівцями, то обов’язково вкаже їхні імена.

Варто критично оцінювати достовірність матеріалу, якщо:

  • в тексті багато лапок і оціночних суджень
  • інформація подається як грандіозна та надзвичайна
  • присутня апеляція до забобонів та конспіраційних теорій
  • навішуються ярлики, поширюються стереотипи
  • думка або оцінка подається як факт
  • заголовок не відповідає новині або є надто емоційним.
  1. Дата публікації

Часто під виглядом новин нам подають добре забуті «старини» – новини, які були актуальними багато років тому. І, можливо, навіть в іншій країні.

  1. Авторство

Якщо ви бачите ім’я журналіста під публікацією:

  • можна знайти його профіль у Фейсбуці або Твіттері. Більшість журналістів мають сторінки в соціальних мережах.
  • можна знайти попередні статті автора.

Якщо стаття підписана як admin, неіснуючим ім’ям, або взагалі не підписана, швидше за все, ви читаєте фейк або замовну статтю.

  1. Наявність фактів, даних та думок

Ось два основні правила інформаційної гігієни:

1) не ставте «лайки», якщо не прочитали матеріал повністю.

2) не поширюйте сумнівну та неперевірену інформацію.

Ці прості правила дозволять не потрапити на гачок маніпуляторів та захистити себе від неправдивої інформації.

Ліка Толорая для ГО «Форпост»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*