Візит до Торецька

З 28 лютого по 2 березня відбувся наш візит в Торецьк. Незважаючи на граничну близькість до передової – всього 3 кілометри від Горлівки – в місті нас зустріла затишна, домашня атмосфера, яку дивним чином не порушує постійна канонада зі східного боку. Але жителі пам’ятають, як війна наближалася до них і минулого літа, і восени, і вже цієї зими, і знають, що в будь-яку хвилину можуть опинитися на лінії артилерійського вогню. З цим очікуванням, глибоко витісненою напругою, вони живуть день у день, вирішуючи повсякденні проблеми, так, ніби нічого не відбувається.
У нашій поїздці брали участь три організації – ГО Форпост, Правозахисна група СІЧ і Спільнота Активної Молоді. Нас цікавило, які проблеми хвилюють мешканців Торецька, які існують ініціативи місцевих органів влади і громадських активістів, як ми можемо їх підтримати, які проекти можна було б запровадить для зміцнення місцевої громади та її зв’язків з «великою землею».
Перше і головне враження, яке залишалося з нами протягом усього часу і яке ми привезли з собою – це захоплення людьми з величезною творчою силою, небайдужістю, харизмою, які наперекір обставинам роблять дуже багато для відродження і розвитку рідного міста, і яких ми зустрічали і серед громадських активістів, і серед представників місцевої влади, і в християнській місії. Наш друг, партнер і прекрасна людина Volodymyr Yelets, керівник місцевої організації «Твоє нове місто» організував нам можливість поспілкуватися з самими різними аудиторіями – старшокласниками, психологами, представниками місцевих органів самоврядування, громадськими активістами. Старше покоління стурбоване тим, як створити умови для того, щоб молодь залишалася в місті, а не роз’їжджалася відразу після закінчення школи, як це відбувається зараз.

Про психологічний клімат міста, можливі проблеми в зв’язку з близькістю війни, організацію психологічної служби ми говорили з шкільним психологом, а також колегами з державного центру у справах сім’ї та молоді. Ми були приємно здивовані, дізнавшись, що в місті достатня кількість – більше 20-ти – наших колег працює в системі освіти. Умови невеликого містечка сприяють їх тісному спілкуванню і взаємодопомозі, а методичний центр піклується про професійну підтримку. Є контакти з організаціями в Слов’янську і Костянтинівці, зокрема, з мобільними групами, які можуть надавати допомогу у випадках насильства. Разом з тим, колеги з ентузіазмом поставилися до запропонованих варіантів співпраці, і в процесі бесіди виникли нові ідеї спільних заходів і проектів. І в їхньому колі, як і в інших групах, з якими ми спілкувалися, звучала думка про те, як важливо відчувати зв’язок з Україною, розуміти, що ми в одному просторі.

Багато пишуть про наслідки травми, маючи на увазі обстріли, смерті, руйнування. Але є травми іншого роду. Те, що лягає тінню на Торецьк, більше схоже на переживання втрати, розриву відносин, і пов’язано з тим, що раніше Торецьк і Горлівка існували як єдиний організм, були тісно переплетені всі економічні, культурні, особисті зв’язки, а зараз – прірва, що утворилася, збільшується з кожним днем, проходячи не тільки через міську інфраструктуру, а й через життя кожного мешканця. Вся проблематика Торецька та інших прифронтових міст – як економічна, так і психологічна – полягає саме в цьому розриві. І рішення лежить в двох напрямках: розвитку автономії, самоорганізації місцевої громади, а також зміцнення зв’язків з рештою України, утворення нових контактів, такої підтримки, яка символізувала б турботу і увагу до потреб людей, серед яких головна – це почуття спільності.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*