ШКІЛЬНИЙ БУЛІНГ: ПОРАДИ ПСИХОЛОГІВ

Вчені визначають шкільний булінг, або утиск та цькування – як тривалий процес свідомого жорстокого ставлення. На сьогодні це досить поширене явище, за яким стоїть низка соціальних, психологічних та педагогічних проблем. Булінг – не просто бешкетування. Це особлива форма стосунків, яка ґрунтується на дискримінації, насильстві та агресії. Шкільне цькування може викликати низьку самооцінку, почуття самотності, депресію і навіть суїцидальні настрої. У той же час неможливо спинити природній та складний процес пошуку свого місця в ієрархії стосунків, який психологи називають «процесом формування стійких репутацій». Однак дорослі повинні створити такі умови, за яких це явище буде протікати у цілком безпечній та здоровій формі.

Насправді діти не завжди готові розповісти про цькування своїм батькам, а тим паче – іншим дорослим. Особливо, це стосується хлопчиків, які часто піддаються дискримінації за гендерною ознакою, наприклад: «хлопчик повинен бути сильним!». Щоб уникнути травмуючих наслідків булінгу, психологи дають батькам кілька практичних порад:

1) Уникайте стереотипів, які «полегшують життя». Наприклад, не думайте, що ініціаторами булінгу стають лише агресивні діти і ніколи – педагоги та інші працівники школи. Трапляється, що дорослі не усвідомлюють наслідків своєї поведінки, або неосвічені в питаннях соціальної динаміки дитячих і підліткових колективів. Не можна пояснювати цькування «провокуючою» поведінкою з боку жертви, поганими схильностями або неблагополучними умовами виховання. Багато залежить від того, чи готова школа конструктивно впливати на цей процес, адже булінг – не приватний конфлікт, а групове явище, яке негативно впливає не лише на учасників, а й випадкових спостерігачів.

2) Не закривайте очі на зміни у характері та поведінці дитини, на небажання йти до школи. Натомість м’яко заохочуйте розповідати про свої проблеми. Ніколи не використовуйте отриману інформацію для докорів на адресу дитини. Це зруйнує її довіру до Вас.

3) Покажіть дитині, що ви готові без засуджень та критики прийняти будь-яку ситуацію. Можливо, Вам знадобиться багато відваги та витримки. Пам’ятайте, що дорослий – цей той, хто краще справляється з труднощами і вміє надати підтримку.

4) Дайте дитині можливість відволіктися від конфлікту: подаруйте вихідний, який заповніть позитивними емоціями та враженнями. Проведіть цей день з дитиною, покажіть, що вмієте не тільки дбати і виховувати, а й здатні бути безпосередніми, а іноді – побалуватися, пограти з дитиною, коли це доречно. Понад усе дитині потрібні емоційно живі, а не «ідеальні» та відсторонені батьки.

5) Якщо Ви зіштовхнулися з булінгом у школі, не соромтесь звернутися за підказкою або допомогою до практичного психолога, громадської організації, яка надає професійну психологічну допомогу, або будь-якої спільноти, яка фахово займається просвітою в сфері прав людини.

4) У школі звертайте увагу не лише на власну дитину. Помічайте учнів, які знаходяться у соціальній ізоляції – чим більше таких дітей і триваліша ізоляція – тим більш нездорова атмосфера панує у колективі.

6) Поцікавтесь, чи є у навчального закладу недискримінаційна стратегія та політика поведінки у випадку булінгу, яким чином і ким вона реалізовується?

7) Пам’ятайте, що коли дитина, схильна до прояву агресії, приходить до школи, де послідовно втілюється недискримінаційна політика та існує готовність конструктивно реагувати на конфлікти – вона буде шукати для себе нові моделі поведінки та успішно адаптується у середовищі.

8) Будьте в темі: все починається з розуміння своїх та чужих прав. Якщо виховувати дитину на основі самоповаги, гідності, дотримання прав та толерантності – агресивному булінгу просто не буде місця. До речі, єдиний дієвий спосіб – це власний приклад. Діти дуже кмітливі, вони не довіряють «нотаціям», але завжди спираються на корисний досвід.

Олена Подолян, психологиня, психотерапевтка.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*