Чим небезпечна постправда?

«Правда – тиха, скромна і нудна. Але справжня.»

Постправда, фейк, інформаційна війна. Ще 10 років тому цих слів не було у нашому лексиконі. Але зараз інформаційний простір – вже окремий вимір зі своїми законами, і їхнє незнання, як кажуть, «не звільняє від відповідальності».

У 2016-му видавництво Oxford University Press визнало «пост-правду» словом року, а вже наступного року шотландське видавництво Collins назвало «фейкові новини» фразою року. Постправда – якнайкраще описує ситуацію, коли на формування громадської думки впливають емоції, а не факти. Емоції витісняють раціональне мислення, а більший вплив має той, хто вміє емоційно та під яскравим соусом подати будь-що. Таким чином, постправда — це боротьба тлумачень, а не фактів. Emotio перемагає ratio. Як вам таке?

З одного боку, неприємно усвідомлювати, що ми живемо у світі, де фейки поширюються у 6 разів швидше, ніж правда, але з іншого – сам факт, що ці явища уже ідентифіковані означає, що з ними можна боротися. Приміром, розвивати медіаграмотність: вміння розпізнавати фейки, підроблені фото та псевдоекспертів. Щодо останніх, то сьогодні ледь не кожен блогер може видавати себе фахівцем у політиці чи військовій справі. Харизма, переконливість та дотепність – і ось його вже цитують ЗМІ і він формує суспільну думку.

Чим кращий експерт, тим вужче коло тем він коментує і не поспішає з висновками. Він вивчатиме проблему вглиб, бо усвідомлює, що випадкове слово може кардинально вплинути на життя людей. Так виглядає правда – тиха, скромна, без яскравих наліпок, ярликів, фанфар та блиску. Одним словом, нудна, але справжня, чи не так?

Правда – це, насамперед, цінність і, щоб її відшукати, треба перебрати купу інфолушпиння. Але це єдиний вірний шлях. І очищувати український інформаційний простір так само важливо, як і вулиці міст від бруду та сміття.

Ліка Толорая, журналістка ГО «Форпост»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*