ЧЕРГОВА ЕСКАЛАЦІЯ КОНФЛІКТУ НАВКОЛО КЕРІВНИЦТВА МОЗ

У липні 2018 року група депутатів зареєструвала у ВР України Проект постанови про звільнення з посади в.о. голови МОЗу Уляни Супрун та її заступника Олександра Лінчевського. Заявлені підстави звільнення: зростання показників смертності в Україні, трудова міграція фахівців у галузі медицини, знищення колективного імунітету нації, зрив міжнародних закупівель ліків, неефективне реформування медичної галузі, провал профілактичних програм щодо онкологічних та серцево-судинних захворювань, порушення у використанні цільових коштів міжнародних фінансових донорів. Однак чи є ці звинувачення об’єктивними, або ж вони обумовлені політичними чинниками та бажанням окремих політичних сил посадити у крісло міністра свою людину?
На перший погляд кидається в очі, що звинувачення виглядають якось абстрактно та необґрунтовано. Наприклад, знищення колективного імунітету нації обумовлено небажанням громадян робити щеплення. МОЗ не в силах примусити населення до вакцинації. Щодо зростання смертності взагалі слід замислитися над соціально-економічною політикою держави, за яку передусім має відповідати Кабмін. До речі, останній також повинен відповідати і за відтік кадрів з держави, оскільки тотальна міграція спостерігається не тільки в медицині, а й у інших сферах. У цьому сенсі варто звернути увагу на бюджетну політику країни. Очевидно, що є спроби перекласти відповідальність інших на особу, яка у складних умовах проявила політичну волю на очолила достатньо проблему сферу діяльності.
Окремо слід сказати і про комітет ВР України з питань охорони здоров’я, який повністю підтримав означений проект постанови. Виникає питання, а що робить сам комітет, який очолює О. Богомолець окрім того, що критикує профільне міністерство. Сьогодні на розгляді комітету знаходиться близько 50 законопроектів, авторами яких здебільшого є Кабмін або народні депутати, які не входять до самого комітету. Замість того, щоб постійно критикувати, слід включатися у роботу та співпрацювати з МОЗом. У комітеті чомусь не згадують про позитивні досягнення міністерства: створення законодавчого підґрунтя для реформування медицини (зокрема сільської), запровадження програми «Доступні ліки», поступовий перехід на міжнародні протоколи діагностики та лікування тощо.
Що далі? Ця постанова ставиться на голосування парламенту, заслуховуються аргументи і відбувається голосування. Цікаво, до речі, чи буде прийнято рішення про створення слідчої комісії, або члени парламенту порахують що аргументів достатньо, або, за давньою домайданівською «традицією», все буде вирішуватися в кулуарах? Процедурно парламент повинен викликати Супрун і заслухати її аргументи. А потім, якщо буде проголосовано «за», визначитися з кандидатурою нового міністра. Ось така війна старого з новим по всіх фронтах – як на Сході, так і в парламенті.
З проектом постанови можна ознайомитися за посиланням: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64405

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*