Булінг набирає обертів. Як йому протидіяти?

Організація Об’єднаних Націй визнала булінг своєрідною епідемією та закликає всіляко протидіяти цьому явищу. Булінг – це цькування однієї дитини іншою чи групою дітей, яке носить систематичний характер. Тобто епізодичний конфлікт між друзями – це ще не булінг.

Булінг може проявлятися у різних формах:

– психологічне насилля: залякування, приниження, псування речей, образи, жарти;

– фізичне насилля: штовхання, бійки;

– сексуальне: змушування до інтимних контактів;

– економічне: вимагання грошей або коштовних речей.

Якщо узагальнити, то булінг – це будь-які дії, що принижують людську гідність. І тут важливо згадати, що людська гідність – це не абстрактне поняття з області філософії, а закарбована у законі людська цінність.

У ст. 28 Конституції України зазначено: “Кожен має право на повагу до його гідності”. Основний закон забороняє протиправні дії, які безпосередньо порушують права на людську гідність, серед яких жорстокі, нелюдські або такі дії, що принижують гідність. Поводження, що принижує гідність людини, так само недопустиме, як і катування.

Але чому це ганебне явище набирає обертів?

Якщо не просто боротися з наслідками, а спробувати зазирнути у глибинні корені проблеми, що ми побачимо? Що змушує дитину чинити насилля? Що спонукає дітей до жорстокості? Середовище. Ось так просто. Дитина є водночас “посилювачем” і “ретранслятором” явищ із середовища, в якому вона зростає. Це наслідок жорстоких та зневажливих відносин вдома, відповідні фільми, ігри, низька культура спілкування та інше. Особистий досвід приниження також спонукає до “відігравання” цих почуттів.

Дитина це може відчувати приблизно так: коли я змушую когось переживати біль чи приниження, то болю в мені, начебто, стає трохи менше. Це такий неконструктивний, нездоровий та руйнівний спосіб подолати внутрішній біль та незадоволеність. Це спроба самоствердитись та водночас отримати задоволення за рахунок іншого. Тому дуже важливо змалечку прищеплювати дитині здорові способи самоствердження.

Булінг починається вдома. Мається на увазі постійне порушення особистісних кордонів дитини. Наприклад, принизливі жарти щодо зайвої ваги або якихось недоліків призводять до бажання відігратись на іншому, а також до невміння захистити себе. Ще одним цікавим і обов’язковим аспектом у явищі булінгу є спостерігачі. До бездіяльності, байдужого споглядання свідками несправедливих подій може призводити страх, відчуття безвиході, відсутність співчуття до людських страждань або потаємне бажання також вчиняти насилля.

Що робити, якщо ваша дитина чи учень зі школи стали жертвами булінгу?

Найперше – негайно відреагувати, захистити і притягти до відповідальності кривдників і, можливо, навіть вчителів. Гарантувати фізичну та емоційну безпеку дитині. Тільки після цього ми можемо говорити про психологічну реабілітацію, надану професійним психологом чи психотерапевтом.

Що робити, якщо ваша дитина чи учень чинить булінг?

Одна тільки заборона чи погрози навряд чи допоможуть. Важливо спробувати зрозуміти, яку саме глибинну потребу дитина намагається задовольнити у такий неконструктивний спосіб. Спробувати обережно поговорити про це. Можливо, такі дії дають дитині почуття особистої сили та могутності, підвищують особисту значущість. І разом з нею поміркувати над тим, як можна іншим шляхом отримати ці відчуття.

В наш час не модно говорити про морально-етичне виховання, але саме це і є основою для психічного здоров’я, адже центральним поняттям/категоріями тут є гідність, повага та самоповага. У сучасному світі начебто вилучається цінність самої особистості, цінність людського життя. Вона перекочувала у здібності, успіхи та здобутки. В такому випадку цінність особистості поміщається в певні умови. Людина постійно балансує на межі поваги та неповаги до себе, що й зумовлює подібні явища.

Але той факт, що ця тема піднімається у ЗМІ та освітніх закладах, є вірною ознакою розвитку нашого суспільства. Піклування про здорову психологічну атмосферу в дитячих колективах – це внесок в психічне здоров’я наших дітей, отже, і щасливої нації в цілому. Особисто мене це дуже тішить. Шануймо один одного, бо ми того варті!

Ольга Тимошенко, психотерапевтка Центру психічного здоров’я та травматерапії «Форпост – HELP» для Gazeta.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *